Будувати гармонійні стосунки зі своєю дитиною – це нескінченна історія. Непередбачувана і повчальна. В радісні і веселі дні, нас, батьків, переповнює гордість за своїх дітей. Тоді здається, що все добре і ми – на правильному шляху. І навпаки, коли складно впоратися з дитячим сумом і розчаруванням, хочеться все змінити, щоб зробити свою дитину щасливою. Адже коли сльози блищать на очах у найріднішої людини – то і весь світ перевертається догори дриґом. Мамусини розради і допити про те, що трапилося, можуть перетворитися на тортури для малюка. Особливо якщо він інтроверт і йому складно вивернути внутрішній світ назовні. Так і юним екстравертам не завжди легко розповісти дорослим, хто ж насправді поводив себе не ідеально. 
Особисто я обрала шлях пригод і казкових подорожей. Щоб краще розуміти свою доньку Юлю, дослухатися її слів і ділитися з нею досвідом, ми вигадуємо казки, пишемо історії і створюємо своїх героїв. В Юлиних оповіданнях відразу відкривається, що саме сталося і що її турбує. І тоді ми ведемо діалог від імені героїв. Для мене це відмінний шанс розпитати про все, але не безпосередньо, а від дійової особи казки. Тоді «герою» легко радити, пропонувати рішення і разом з ним знаходити відповіді про те, що сталося. 
Своєю технікою казок і вигаданих героїв» ми вирішили поділитися на дитячому просторі Cool School в ТРЦ «РайON». Надто, що діти люблять фантазувати. На нашому майстер-класі ми запропонували учасникам на 2 години перевтілитися на казкарів та створити книгу. А потім в мікрофон розповісти свою вигадану історію гостям торговельно-розважального центру. 
На майстер-класі з Юлею працювали за таким планом:
4.    Спочатку ми роздали учасникам Cool School конверти з інструкцією зі створення книжки і загітовками
5.    З дітьми домовилися, як вигадуємо головних героїв, які у них будуть імена.   Більшість учасників майстер-класу вирішили присвятити історії саме собі. Лише деякі – мамам і улюбленим подружкам. 
6.    Далі потрібно було розповісти історію в мікрофон. І тут діти засоромилися і відмовлялися. Але ми їх переконали – актори і співаки стали відомими і багато заробляють, тому що часто розповідають у мікрофон. Цей аргумент спрацював – всі підняли руки, щоб взяти мікрофон
Про дитячі казкові сюжети
На нашому майстер-класі в ТРЦ «РайON» діти нам розповіли свої авторські казки: «Про злого Колобка», «Фея Аріна, яка любила квіти», «Хлопчик Андрійко, який хотів побачити на Північному полюсі Діда Мороза», «Кіт, який ні на кого не ображався», «Катя – гарна дівчинка». Батьки дивувалися і записували виступи своїх дітей на відео. А ще дивувалися і коментували. Мама дівчинки Каті, наприклад, не знала, що улюблений колір її дочки – помаранчевий.   А тато хлопчика Сергійка з'ясував, чому в будинку потрібно завести кота. 
Про що думають діти
Діти думають про те, що вони пишуть у своїх казках. Хтось акцентував свою історію на образі, а хтось - на своїй мрії. У когось головний герой - улюблена подружка, у когось – мама або він сам. У казках допустимі будь-які варіанти. Адже головне – дослухатися, про що думають діти. І разом з ними завершити їх казку з найщасливішим кінцем. Радісну, повчальну і улюблену. В яку вірять дорослі.  

Інструкція від Юлі про те, як створити казку 
•    Уяви свого героя, про якого ти хочеш написати казку 
•    Вигадай йому ім'я
•    Уяви, що ти і є цей персонаж 
•    Напиши історію зі свого життя спеціально для свого героя 
•    Визнач головну думку, про що головний герой хоче розповісти своїм читачам 
•    Намалюй свого героя 
•    Оформи свою книжку малюнками. Це може бути природа ( у лісі чи на пляжі), інтер'єр квартири, в школі – саме те місце, де відбуваються події 
•    Якщо необхідно, створи інших (епізодичних) героїв: друзів, родичів, випадкових перехожих
•    Стисло опиши характер головного героя 
•    Розкажи, що сталося з героєм і чому він навчився 
•    Головну думку виділи великими літерами 
•    Останнє речення у своїй казці оформи як побажання. Наприклад: «Нумо дружити» або «Треба домовлятися»
•    На титульній сторінці напиши назву історії або книги. Допиши автора – тобто себе
•    Кому б ти хотів (хотіла) присвятити свою історію – батькам, бабусі і дідусю, друзям або вчителям 
Створити свою історію може кожен. І головний читач дитячих оповідань – дорослі батьки, яким є чого повчитися у своїх дітей.